rkotsubynske

Нині в Коцюбинському мешкає багато людей літнього віку, які з тих чи інших причин доживають життя на самоті. Таким пенсіонером подекуди доводиться дбати про своє господарство, що для них дуже важко, тому де-не-де вони потребують реальної допомоги: вичистити подвір’я біля хати, полагодити старенький паркан чи, наприклад, поновити худу крівлю даху.

Цими днями соціальна ініціатива «Рідне Коцюбинське» започаткувала програму допомоги літнім людям «Опіка». Відтепер кожен, хто потребує допомоги, неодмінно отримає її – абсолютно безкоштовно. Усе, що для цього потрібно зробити – зателефонувати до приймальні соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» й зробити заявку. Невдовзі до вас завітає ініціативна група об’єднання й допоможе вирішити дрібні господарські клопоти.

Від початку роботи ми вже маємо перші звернення. Так, цими днями учасники соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» та її лідер Володимир Жарков завітали до пенсіонерки Ірини Федорівни Кришевич (на фото), що мешкає на вулиці Бакала. Активісти «Рідного Коцюбинського» на прохання пані Ірини прибрали їй подвір’я та ділянку коло паркану з боку вулиці, повиносили сміття до смітників. Ірина Федорівна лишилася задоволеною роботою активістів та щиро їм подякувала.

Дивно, але факт – все в оточуючому нас житті має свій смак. Принаймні змагання з фрі-файту – це точно.

Як і кожен кухар, що набуває знань і досвіду, піднімає свої страви від самих простих смаків і аж до делікатесів найвищого ґатунку, так і змагання з фрі-файту на початку свого існування дарували нам лише прості та незамислуваті смаки. Солодкий смак перемоги, або гіркий смак поразки. Іноді від неспортивної поведінки декого з учасників ставало кисло в роті, а іноді несподівані шедеври техніки маленьких (а то і не дуже маленьких) майстрів фрі-файту дарували неймовірний смак делікатесів вищого ґатунку.

Та час іде, і з часом палітра смаків, що дарують нам змагання з фрі-файту, все більше розширюється і багатшає.  Ось наприклад, у неділю, 21 березня, у селищі Коцюбинське відбулися щорічні відкриті змагання Київської області з фрі-файту, що стали просто балом мистецького смаку.

Але для того, щоб читачам стало ясніше, що ж таке фрі-файт і з чим його «їдять», перш ніж перейти до оповіді змагань, приведу трішки історії.

Творцем Школи «Пересвіт» і стилю фрі-файт є Старовойт Андрій Петрович. Матеріалом для створення системи фрі-файт, з одного боку, стали знання, зібрані Андрієь Старовойтом по всьому світу в центрах розвитку бойових мистецтв. З іншого боку, фрі-файт ввібрав дієві сучасні прийоми ведення бою, необхідні в різних ситуаціях.

Часом зародження фрі-файту прийнято вважати 1995 рік, в якому було закладено основу Школи «Пересвіт».

У 2002 році була зареєстрована Всеукраїнська федерація фрі-файту та контактних єдиноборств. У 2004 році в Україні було офіційно визнано фрі-файт, як вид спорту. У 2006 році Федерація отримала статус Національної, тобто держава визнала необхідність розвитку фрі-файту та довірила здійснювати це Федерації.

Основою розвитку під фрі-файту є духовна складова. «Стовпами» ідеології є визнання і повагу Трьох людинотворчих цінностей: Батьків, України та вчителя. Назва «Вільний бій» - це не «бої без правил» на спортивних майданчиках, це - боротьба людини з власними слабкостями, пристрастями та рабством власного «Я». Тільки змінивши себе, людина може змінити світ навколо.

Техніка фрі-файту різноманітна і багатогранна. Тренувальний процес складається з декількох етапів. Спочатку учні загартовують своє тіло, роблячи його болем сильним, швидким та гнучким. Коли тіло навчилося витримувати навантаження, вивчається ударна техніка, різноманітні прийоми боротьби: кидки, больові і задушливі прийоми. Тільки після цього учні допускаються до спарингів, де застосовують вивчені прийоми на практиці. Отримавши перший досвід в спарингах, фрі-файтівці мають шанс спробувати і вдосконалити себе в різного роду змаганнях, що проводяться Федерацією. Спочатку це чемпіонати міст і районів, далі чемпіонати областей та України, і вершиною спортивної майстерності може стати перемога на чемпіонатах Європи і світу.

Жінки і дівчата, що займаються фрі-файтом, на змаганнях не виступають. Для них існує інша, спеціально створена програма тренувань, спрямована на розвиток притаманних жінці якостей. Сюди входять вправи на розвиток сили і гнучкості, комплекси тібетської йоги, тайдзи-цюань та ін.

Та повернемось до наших змагань. Приступаючи до їх опису, нагадаю про специфіку правил українського фрі-файту. Бої ведуться на відкритому майданчику. Це зрівнює між собою спортсменів, які володіють "ударною" і борцівською технікою. Для одних немає можливості притиснути супротивника в кут (кутів немає), для інших немає можливості вимотувати суперника в партері, очікуючи помилки, що б застосувати прийом.

Фрі-файт, як і кожне бойове мистецтво, має своє прикладне значення, де немає часу на довгу боротьбу. Єдиний вихід - атакувати, максимально швидко вимотувати противника і піднятися в стійку для захисту. Адже спортсменам відводиться тільки десять секунд на пошук можливостей для атаки в партері. Ці обмеження не дають супротивникам можливості полежати, відпочити, набратися сил. Хоча активний поєдинок може тривати і 30 секунд і більше, до тих пір, поки рефері не вирішить про зупинку двобою, або після закінчення визначеного часу. Загалом і для юніорів, і для дорослих надається 2 раунди по 2 хвилини. Разом з тим, якщо суперники залишили межі майданчика, вони будуть зупинені задля уникнення травм.

Отже, змагання. Напружена атмосфера двобоїв з перших хвилин передалася глядачам, тож спокій під час змагань зберігати було подекуди важко. А що найприємніше - це велика кількість присутніх, що з нетерпінням чекали розв’язки, та те, що до кінця заходу в залі не переставали бурхливі оплески.

Близько сотні учасників з трьох регіонів представляли п’ять міст: Київ, Білу Церкву, Ірпінь, Коцюбинське, Іванків і Гостомель. Усіх спортсменів приймала загальноосвітня школа № 18.

Глядачі, навіть найвибагливіші з них, побачили все, що тільки може запропонувати фрі-файт. Каскади ударної техніки рук і ніг розчищали спортсменам простір для захвату і виконання кидка, з кидків плавно витікали больові та задушливі прийоми. Важелі на руку, коліно, вузли та зворотні вузли, задушливі прийоми різних видів – різноманіття шляхів до чистої перемоги, що обирали собі різні спортсмени, справді вражало.

Незабутнім залишиться своєрідне змагання, що „випадково” (але не забувайте, що випадковість – це непередбачена закономірність!) склалося посеред змагань. Спочатку Удод Олексій (м. Комсомольськ, Полтавської області, тренер Шемаров В.М.) переміг суперника за 30 секунд. Цей результат тримався дуже довго і був своєрідним рекордом, на який намагалися рівнятися. Але в ¼ фіналів розпочалося – спочатку Бойко Роман (Київ, тренери Ващенко В.М. та Чоботар В.Г.) „важелем ліктя” змусив суперника здатися за 19 секунд. Не встигли глядачі оплесками віддячити йому за подароване видовище, як вже у наступному поєдинку Сімон Арсен (м. Ірпінь,тренер Росохатий М.В.) святкував чисту перемогу больовим на ахілловий сухожилок за 16 секунд! Уже у наступному поєдинку Огородній Андрій (Коцюбинське, тренер Росохатий М.В.) „укатав” суперника „важелем ліктя” за 14 секунд. Цей результат вже здавався зовсім недосяжним. Лише в напівфіналі його зміг повторити Шпикуляк Олександр (Біла Церква, тренер Кирилюк В.М.), тим самим „важелем ліктя” впорався з суперником за 14 секунд. Однак ці своєрідні ніким не заплановані змагання виграли не вони, а виграв Андрій Сорока з Гостомеля (тренер – Кільбурт С.О.). В фіналі він спромігся „розібратися” з суперником за 13 секунд!!!

Порадувало і те, що рівень учасників продовжує вирівнюватися. Визнані лідери – Огородній Андрій, Мкртчан Савел, Сотниченко Василь, Куліш Павло (всі – з Коцюбинського), Харлов  Тимур, Довгошия Євген, Савицький Олександр, Тетянчук Анатолій, Михальчук Юрій, Платонов Артем з Білої Церкви, Роговець Дмитро, Гавриков Олександр, Хадускін Володимир з Іванкова – хоч і не поділилися своїми звичними місцями на п’єдесталі пошани, те перемоги їм давалися ой як не легко.

Неможливо не сказати і про те, що ці змагання як ніколи стали святом справжнього чоловічого Духу Воїна. На фоні визнаних лідерів „новачки” не губилися і, майже програючи перший раунд, в перерві між раундами сподвигалися на диво – перемагали себе, свій страх і другий раунд завершували, як переможці. Правда, не всім таке диво вдалося. Степанову Денису (Київ, тренер Ващенко В.М.) так і не вийшло у другому раунді набрати необхідну для перемоги кількість балів, однак він зміг-таки знайти в собі сили вийти на другий раунд – адже перший раунд цього поєдинку завершився для нього нокдауном!

Не можна не відмітити і своєрідний подвиг Бодрика Івана (м. Полтава), який, „всуху” програвши перший раунд, в другому зміг зібратися, виявити справжній характер і добився перемоги технічним нокаутом!

Як результат, можемо сміливо стверджувати, що Команда Київської області, кістяк якої заслужено складають спортсмени з Коцюбинського, продемонструвала свої готовність до Чемпіонату України з фрі-файту серед дорослих та юніорів, що відбудеться в травні-місяці. Побажаємо їм перемоги!

Але фрі-файт - це не тільки напружені бої і виснажливі тренування. Особлива увага тут приділяється і здоров'ю людини, яка тренується. Приймається як аксіома вираз: «Здоров'я в житті це ще не все, але життя без здоров'я це вже не життя». Існує маса різноманітних технік і комплексів для відновлення і нормального забезпечення роботи всіх процесів в організмі людини. Зокрема, система «Тайдзи-цигун ПС», заняття з якої проводять у м. Києві.

P.S. Величезна подяка нашим гостям - командам з м. Комсомольська (особисто Шемарову В.М.) та м Полтава (особисто Шемарову В.М. та Звягольському С.) за те, що в такий складний час знайшли фінанси та приїхали для участі в змаганнях.

Київська обласна адміністрація нещодавно виступила з ініціативою приєднання селища Коцюбинське до Києва. Таким чином столичні чиновники планують отримати доступ до землі, яка повноправно належить селищній громаді. Про шляхи вирішення цієї проблеми та про перспективи розбудови інфраструктури селища Коцюбинське у своєму інтерв’ю розповів ініціатор соціальної кампанії «Рідне Коцюбинське» Володимир Жарков.

- Володимире Олександровичу, наскільки серйозними є намагання чиновників приєднати селище до складу Києва?

- Будь-які заяви керівництва Київської облдержадміністрації про можливість приєднання смт. Коцюбинське до міста Києва є безпідставним пустослів’ям та відвертим нехтуванням думкою жителів селища.

Я беру на себе повну відповідальність заявити, що жителі Коцюбинського не віддадуть своє селище до складу столиці, адже Коцюбинському на сьогодні потрібен статус міста обласного підпорядкування, а на частинки Києва. Нам потрібно зберегти Коцюбинське як зелену зону відпочинку і не дати можливості столичним політикам отримати доступ до розбазарювання земель Коцюбинського.

При приєднанні Коцюбинського до Києва, жителі селища відчують на собі весь негатив політики столичної мерії, яка планує поповнювати свої ресурси за рахунок землі, яка належить мешканцям селища. На Коцюбинське розповсюдяться комунальні побори мера та невиконання соціальних гарантій, платна медицина і зростання цін».

Я наголошую на необхідності надання Коцюбинському статусу міста обласного підпорядкування, адже селище отримає можливість формувати повноцінний міський бюджет та активно розбудовувати інфраструктуру, що дозволить знизити ціни на оплату теплопостачання.

- Коцюбинське - це окреме місто, на околицях якого знаходиться Київ (сміється). Я хочу, щоб це було розвинене місто, яке межує з Києвом. І проблеми цього населеного пункту вирішують ті люди, які в ньому проживають. А глобалізація в даному випадку не піде на користь Коцюбинському: це місто тільки загубиться і лише через певний проміжок часу стане спальним районом столиці.

- Коцюбинське має стати містом з європейським рівнем розвитку та соціального захисту його жителів. Дуже важливо, що жителі селища – привітні, працьовиті та розумні люди. Вони ще більше любитимуть своє місто, коли буде добре розвинена інфраструктура, коли відчують на собі турботу місцевої влади. На сьогодні більшість людей не відчувають цього.

- На чому базується ваша соціальна ініціатива «Рідне Коцюбинське»?

- Перш за все мною було ініційовано процес відкритості роботи місцевої влади. Для цього потрібно знайти та об’єднати всіх активних жителів селища. Без цього нічого не вийде. Потрібна безпосередня участь кожного, кому не байдужа доля Коцюбинського. Саме в такому разі рішення, які стосуються життя громади, будуть більш виваженими.

Моя ініціатива – це перш за все реальна робота на спільне благо рідного селища та кожного мешканця Коцюбинського. Ми не є політичною партією, а тому інтереси  місцевої громади для нас першочергові. Серед нашої команди – віддані своїй справі лікарі та вчителі, активні та дієві депутати селищної ради, професійні юристи, фахівці у сфері житлово-комунального господарства, будівництва та нових технологій.

Всі ми є жителями Коцюбинського. Нам не байдужа доля нашого селища, бо ми тут живемо. Ми не можемо стояти осторонь місцевих проблем, адже на сьогодні політиків не цікавлять наші проблеми та їх вирішення. Тому жителям Коцюбинського, можна сподіватися виключно на свої сили.

Учасники соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» вже зробили перші кроки в реальній роботі на благо селища. На даний час вже діють проекти «Створи ОСББ», «Служба правопорядку» та «Юридична консультація».

Зараз ми розпочинаємо активну роботу над проектами «Підземний перехід», «Селищне кладовище», «Соціальне Одним із найбільш важливих завдань в селищі на сьогодні є побудова залізничного переходу, адже Коцюбинське розділене на дві частини залізнодорожніми шляхами. А оскільки середня школа в селищі одна, то до неї змушені йти учні саме через залізну дорогу. Для того, щоб батьки були спокійні за своїх дітей, ми плануємо ініціювати будівництво підземного пішохідного переходу та закриття колій парканом. На мій погляд – це найкращий спосіб забезпечити безпеку переходу. Оскільки за сумною статистикою раз на два-три роки потяги когось збивають на смерть та переїжджають: чи нетверезих осіб, або, як останнього разу - потяг збив дитину. Таких випадків потрібно невідкладно уникнути.

- Я створив перше зразкове та продуктивно працююче ОСББ в селищі саме в тому виборчому окрузі, де я балотувався і переміг на виборах до селищної ради. Досвід ОСББ дуже позитивний, оскільки ми тепер ні від кого не залежимо. Так, зокрема, вдалося втричі, за більшістю показників, здешевити тарифи на житлово-комунальні послуги. Крім того, ми маємо прибудинкову територію, яка охороняється, адже ми знаємо, що на сьогоднішній день криміногенна ситуація в нашій державі не дуже спокійна. У нас є огороджена територія з паркінгом. Діти, які гуляють на його території також знаходяться під доглядом, і що приємно, так це те, що останні новорічні свята ми зустрічали усім подвір’ям: відмічали свято разом, чи не усім будинком. Це мені в певній мірі нагадало часи Радянського союзу, в якому були безумовно і мінуси, проте взаємоповага, взаєморозуміння та людяність були на найвищому рівні.

Форма ОСББ - це участь кожного жителя селища в формуванні тарифів і можливість вибору ЖЕКУ, де обслуговуватиметься будинок та прибудинкова територія. Адже в Коцюбинському нещодавно з’явилося декілька новобудов і почали створюватися приватні ЖЕКи. Вони, як правило, згідно із закордонним досвідом, якісно надають послуги. Але ОСББ дає можливість вибирати мешканцям між різними ЖЕКами, аби не було монополістичних структур. Крім того, ОСББ – це об’єднувальна ланка, вона складається з об’єднання мешканців, які разом здатні вирішувати та впливати. На цю тему є дуже багато прислів’їв, серед яких є одне досить влучне: одну соломинку важко поламати, а коли соломинок багато, це зробити майже неможливо. Відтак ОСББ може успішно протистояти бюрократичним комунальним структурам, якщо люди нею незадоволені. Тарифи, що сплачують члени ОСББ, дуже різняться від тих, які сплачують інші люди. Крім того, дуже суттєво різниться і сама якість послуг в ОСББ. Зокрема, економічно значно ефективніше мати котельню поблизу будинку, аніж на великій відстані від нього, через що втрачається тепло та нераціонально витрачаються ресурси. Послуги та тарифи контролюють самі люди: якщо вони бачать щось не те, збирається правління та вирішуються всі проблемні питання. Це можливість людей швидко змінювати ситуацію на свою користь.

- Наразі ми це активно розвиваємо. Якщо з теплом є конкретні шляхи вирішення, то наразі з водовідведенням є серйозні питання. Але, думаю, вихід з цієї ситуації знайти доволі просто. Для цього Коцюбинському необхідна ефективна виконавча влада. Селище розростається, а певна частина викидів зливалися в озеро.

В нас є озеро, яке не відомо до кого належить: чи до Києва, чи до Коцюбинського. Я вважаю, що його можна належним чином облаштувати. Територіально воно має належати саме місцевій селищній громаді. Тоді там можна зробити дуже гарну зону відпочинку.

- Яким чином можна збільшити кількість робочих місць для жителів селища?

- Що стосується створення робочих місць в соціальній сфері, вважаю це однозначно можливим. Зокрема, це може стосуватися галузі швидкого харчування, велосипедних доріжок човнових станцій і т.д. Я бачу, в яких сферах можуть з’являтися соціальні робочі місця. Що стосується інших робочих місць, то це питання вже завтрашнього дня. Необхідно подумати, яким чином буде розвиватися бізнес в Коцюбинському і створювати для нього гарні перспективи. Саме за таких умов підприємці будуть наповнювати місцевий бюджет та будуть допомагати розвиватися місцевій інфраструктурі. Для динамічного розвитку бізнес-клімату потрібно враховувати тенденції розвитку економіки країни. Разом з тим, якби керівники підприємств приїжджали в Коцюбинське не лише на роботу, а ототожнювали своє сьогодення і завтрашній день з долею селища, тоді буде серйозна перспектива і вони напряму будуть зацікавлені у створенні нових робочих місць.

- Як можна вирішити селищні проблеми зі стихійними сміттєзвалищами та вчасним вивозом сміття?

- Мене дивує, що місцева влада не бере для вирішення цього питання в партнери територіальну громаду, адже сміттєзвалища не з’являються нізвідки. Проблема також в тому, що ті смітники, які вже є, не прибираються, оскільки ця робота не організована і до неї не залучені жителі. Поки що сміття вивозиться в ліс, на стихійні сміттєзвалища. Неодноразово я особисто змушував людей завантажувати сміття назад з одного стихійного звалища по дорозі з Коцюбинського. В цьому питанні потрібно змінювати свідомість людей.

- Це звалище побутових відходів. Будівельне сміття люди вивозять в ліс. Владі потрібно це контролювати і карати. Безумовно в цьому питанні діюча влада бездієва. Важливим напрямком діяльності соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» буде об’єднання людей, яке відслідковуватимуть цю ситуацію. Це те, що ми можемо і будемо робити. В Коцюбинському працюють оператори, які вивозять сміття. Однак дрібні підприємці, що економлять на вивозі сміття, скидають його в лісі. Перш за все, за цим погано слідкує місцева влада.

- Що Коцюбинському сьогодні заважає динамічно розвиватися?

- Розвиватися заважає відсутність вільної території і відсутність продуманого підходу до формування місцевого бюджету. На сьогодні необхідно невідкладно збільшити статтю на розвиток. Бюджет розвитку на наступний рік є нульовим. Його треба збільшувати і владі потрібно над цим активно працювати.

Володимир Жарков народився 17 червня 1977 р. в місті Києві в сім'ї службовців. Освіта – вища. У 1994-2001 рр. навчався в НТУУ «КПІ», за фахом – «інженер-енергетик». На даний момент є аспірантом юридичного факультету Інституту законодавства України.

З 1997 року - інструктор-референт в ТОВ «Такт». З 2003 року працював у ПП «Пересвіт» на посаді «Заступник директора по комерційній безпеці».

З 2006 по 2007 рік був Головою правління СК «УкрАзіаБуд».

2004 – 2006 роки – Виконавчий директор громадської організації «Київський осередок Всеукраїнської федерації фрі-файт та контактних єдиноборств».

2006 року обраний депутатом селищної ради Коцюбинського.

В кінці 2009 року започаткував соціальну ініціативу «Рідне Коцюбинське».

Громадянин України. Одружений. Батько двох дітей.

Захоплюється підводним плаванням та гірськолижним спортом, де все здебільшого залежить від самого себе.

ВРІЗКИ:

ОСББ - це організація власників квартир, що бере на себе обов'язки з обслуговування будинку. Під'їзди, сходові клітки, горища, підвали, прибудинкова територія, що раніше були загальними й водночас нічийними, набувають в особі ОСББ реального власника. Загальні збори мешканців голосують «за» створення ОСББ, приймають статут, обирають правління, його голову, ревізійну комісію, усіх - з числа мешканців, що входять до новоствореного об'єднання. ОСББ - це самоврядування на рівні будинку, тому є підстави сподіватися, що співвідношення «якість послуг з утримання будинку - плата за них» будуть адекватнішими, ніж за участі посередника в особі ЖЕКу.

ОРГАН  САМООРГАНІЗАЦІЇ  НАСЕЛЕННЯ  є  однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення. Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети,  комітети мікрорайонів, комітети  районів  у містах, сільські, селищні комітети.

Красуня Коцюбинського-2010

ІНІЦІАТИВИ

«При приєднанні Коцюбинського до Києва, жителі селища відчують на собі весь негатив політики столичної мерії, яка планує поповнювати свої ресурси за рахунок землі, яка належить мешканцям селища. На Коцюбинське розповсюдяться комунальні побори мера та невиконання соціальних гарантій, платна медицина і зростання цін», - заявив ініціатор кампанії «Рідне Коцюбинське».

Володимир Жарков також наголосив на необхідності надання Коцюбинському статусу міста обласного підпорядкування, адже, за його словами, селище отримає можливість формувати повноцінний міський бюджет та активно розбудовувати інфраструктуру, що дозволить знизити ціни на оплату теплопостачання.

Реальна робота на спільне благо рідного селища та кожного мешканця Коцюбинського.

Серед нашої команди – віддані своїй справі лікарі та вчителі, активні та дієві депутати селищної ради, професійні юристи, фахівці у сфері житлово-комунального господарства, будівництва та нових технологій.

Ми, так само як і Ви, є жителями Коцюбинського. Нам не байдужа доля нашого селища, бо ми тут живемо. Ми не можемо стояти осторонь місцевих проблем, адже на сьогодні політиків не цікавлять проблеми Вашого під’їзду, Ваші проблеми та їх вирішення. Тому нам, жителям Коцюбинського, можна сподіватися виключно на свої сили.